П’янким повітрям я надихатись не можу,
Водою чистою ніяк я не нап’юсь,
Бо те, що бачу я у цьому світі, Боже,
І я ніяк на простір цей не надивлюсь.
Чому ж ти зранку встав до світу невеселий?
Не посміхаєшся чому ти до людей?
Води холодної ти вже отримав келих,
Повітря чисте вже очікує тебе.
Ти стань розкутим, не прив’язаним до світу.
Про хліб і гроші не роздумуй повсякчас,
Не забувай, що в цьому просторі – ти вітер,
Який летить без упереджень і образ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487800
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Мірошник Володимир