Їхні стосунки були цікаві –
вони один одного вбивали.
Потроху. Ніжно. З любов’ю
Цю історію пишучи кров’ю.
У чомусь вони були подібні:
коли прокидалися пообідні,
гострили зуби на піднебінні,
і в тому, що сталось, були не винні.
Коли ходили одним подвір’ям,
коли замітали сліди пір’ям,
коли не дзвонили і не вітались,
вночі забували про все й кохались
і щоби зігрітися, пригортались.
І темінь ширилася берегами,
і відьми літали над головами,
контролюючи биту дорогу
від Конотопа до Криворогу.
Ніч усе розчиняла в ріках,
у каві, у смолі, у ліках.
Все, що тримало їх:
спомини спільні, печалі,
діряві човни на причалі,
хустки в кишенях, насіння,
привидів та сновидіння.
Молочні ранки з дрижачими сливами
й небо, контрольоване охоронцями,
котрі північний край огортають зливами,
а край південний устеляють сонцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487732
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: nagorny_s