Це місто хворіє недугою часу
Загнило у просторі своїх думок
Йому не відчутні пороки колапсу
Цвіте, як троянди зірваний листок.
Тут люди, мов зомбі у своїх турботах
За себе лиш б'ються, як риба об лід
Приходять додому і знов на роботу
Для них власна кухня омріяний світ.
Кричущі канали про самосвідомість
Пости в інтернеті про патріотизм
Ці цінності зроду їм не відомі
Вони стоять поруч - така їхня "жизнь ".
PS: Вибач Одеса але ти така яка ти є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487710
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Jekson