Скільки ми слів,
кидаємо на вітер.
Так не обдумано
і часто "про пусте".
Не бережемо
сенс їх,
ані крихти.
Й не завжди думаємо,
що потім буде
опісля сказаного.
Скільки ми слів,
втрачаємо на марно.
А скільки ще,
їх втратить доведеться.
А слово -
так воно ж не птах.
Як випустиш -
то вже назад
не повернеться.
Хоч як би
ти цього хотів.
А словом,
можна навіть вбити.
Отак ти кинеш
зопалу його,
а те візьме,
та й в душу вп'ється.
І зробить рану.
І вже не витягнеш,
бо це ж не скло
і навіть не метал.
Це куди гірше.
А рана та,
хоча й не кровоточить,
та так болить,
що спасу вже нема.
І загоятися
так просто,
бач, не хоче.
І тільки час
її здола.
Та скільки його треба??
Отож щоб ми
не кривдили нікого,
давайте берегти
оті слова.
І говорити
тільки про важливе.
Бо кожне слово -
це одне життя.
А те життя
як відомо -
безцінне!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487697
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Fagotyst