Поспадали пуп’янки зі стебел,
Одлунали співи у гаях.
Загубивши шлях п"янкий до тебе,
Дух мій одиноко в марах чах.
Зойкнуло кохання в серці: Ах! -
Мов душі осонцена потреба,
Зацвіли в зажурених очах
Пелюстки розхмареного неба.
Веснонька баритись не могла,
Хоч морозно мліла мильна мла, -
Одягла блакить ясну на крила
І, розбивши вщент лютневий глек
Об клинопис зморених лелек,
Нас коханням літеплим обвила.
23.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487675
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.03.2014
автор: Рідний