Світає.Чорна хмара налітає.
Із вкраїни-України голос долітає.
Він летить,немов на крилах,
усе обминає.
Та ніхто,ніхто не знає,
хто так заливає.
Голос дзвінкий,як струмочок,
голос, як перлина.
Заспівала рано встала ненька-Україна!
Її голос нидихає,він усе прощає.
Її голос,як той колос-
світло засіяє.
Та не кожен дзвін той чує,
все ж не долітає.
Та лиш чистеє серденько все те зачуває.
Він все ж,певно,не воркоче,
слізно вириває.
Дикі ночі,темні очі
усе пам*ятають.
Пам*ятають,не забути
страшну ту руїну.
Де лиш сотні врятували Матір-Україну.
Але пісня не вщухає,вона всіх єднає.
Мій кобзаре,візьми кобзу-нехай засинає.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487586
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Ольга Швидка