[i]А я вам кажу: любіть вороги своїх,
благословляйте тих, хто проклинав вас,
творіть добро тим, хто ненавидить вас,
і моліться за тих, хто вас переслідує...[i][/i][/i]
/Матв. -5:44/
[i]Плекать добро і корчувати злість,
І чуть, що ти господар, а не гість, -
Чого б бажать іще![/i]
/М.П. Стельмах/
Буває, злість заллє єство по вінця,
І в серці кров, чорніючи, кипить,
Крицеві стануть і десниця, й шуйця,
Щоб нищить все, та все ж спинись на мить.
Буває, сльози вогняним потоком
Розмиють всесвіт – очі запече.
Та все ж твоє нехай просохне око,
Хай не трясе істерика плече.
Бува, язик стає гадючим жалом,
І в кожнім слові чується отрута –
Держи язик, хоч сил держати мало,
Бо сатана на душу в’яже пута.
Благослови усіх, що зло тобі зробили,
Молись за тих, що хочуть збити з ніг,
І ворога спасай, допоки стане сили,
І бережи гонителів поріг.
Роби це все не для містечка в раї,
Щоб споглядати сонячний Едем:
Корисливим містечок там немає,
Без доказів і всяких теорем.
Роби це все ти лише для одного:
Щоб злість страшну убити навкруги,
Щоб підлість всю і заздрість круторогу
Своїм добром стоптати до ноги.
Твори добро – зло злом не перебореш,
Твори добро так просто, задарма,
Твори добро, коли й не можеш чуєш?
Блаженства іншого душі твоїй нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487363
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Grigory