Земля ще спить у сонному полоні,
Прозоро сяє неба чистота.
Весна приносить сонце у долонях,
І вабить затишком природи простота.
Весни неспокій проникає в серце,
Бентежить і хвилює сон.
Пробуджує спокійну гладь озерця,
Руйнує холоду й зими канон.
І лине з неба пісня стоголоса,
Думки і душі дзвоном звеселя.
Це жайвір вихваля весну зеленокосу,
Її у гості закликає іздаля.
Вбирає серце арію любові,
Німіє у мовчанні і тремтить.
І вже народжується мрія пурпурова
У цю казкову, дивну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487315
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Оксана Бакуменко