́Ми у полі удвох
І більше нікого.
Тільки я і вона,
Наче квітка сумна.
Як колись ми дивились
На небо і зорі.
У широкому полі
Тільки ми та весна.
Але це лише сон, дивний сон...
Знову постріл гармат, знову кличе нас зброя.
Знов кривавий світанок, війна - не змагання.
Ми йдемо уперед й несемо ми з собою
Віру в вічні ті зорі та ́справжнє кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487307
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Лідо