Я величезним каменем була -
Частинкою загиблої планети.
Величним всесвітом літала,як могла,
Допоки зовсім молода Земля
В свої обійми не втягнула,як в тенета.
Практично я ровесниця Землі -
Мільярди років з нею на орбіті.
Де тільки не була я -
всюди взагалі -
І на горі,і на морському дні
І,врешті, стерли на пісок мене століття.
Я бачила народження істот,
Що бігали на двох ногах кумедно...
Пробачте,та це був ходячий анекдот -
Вони так смішно розкривали рот,
Щоб народити мову -
інструмент об'єднань.
Тепер вони придумали штани,
Літають швидше за найшвидшу пташку.
І дочекалась я - приїхали пани
І в піч пекельну впхали без вини...
Так я з піску перетворилася на пляшку.
Нарешті, після всіх перипетій
Мене заповнили,так званим,пивом
(Не до смаку мені той видався напій,
Але ж людей,як хочеш розумій...)
І я вже в магазині,
в холоді,
зваблива.
І от в спекотний день мене купив
Ще зовсім молодий якийсь хлопчина,
Гарячою рукою обхопив і пив
А,випивши,безжалісно розбив.
А щоб тебе лиха,..а втім -
така людина...
А чула я,що за царя Панька
За пляшку можна хліб було купити.
Тепер не те що хліба,навіть сірника
Ніхто не дасть,хіба що матюка
Отримаєш у відповідь...
від "ерудита".
На ранок тітка заспана прийшла
І те що пляшкою було -згорнула,
І віднесла мене від людського житла
Подалі...Щоб жалітись не могла.
І на смітник,чомусь зітхнувши,зажбурнула.
І що тепер?Ніякі хробаки
Не відірвуть від мене навіть атом.
Тож буду пропадати тут віки
Аж поки Сонце не закриє всі зірки,
Перетворившись
на червоного гіганта.
Ні Місяця не стане,ні Землі -
Поглине все одна пекельна плазма.
Отож робіть пляшки великі і малі
І бийте їх,і наступайте на граблі...
Нема проблем -
без жартів і сарказму...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487203
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.03.2014
автор: Михайло Гончар