У чужому краю,
Тяжко-важко умирати
Де сонечко сяє.
Умираючи, дивився,
Та там і загинув.
Шукав долі в чужім полі
Нікого не кинув.
Пішов козак, сумуючи.
Як той лист на сонці,
Найду кращу або згину
На чужій сторонці.
А я піду на край світа,
Як коли згадаєш,
Та не смійся надо мною,
Люби, кого знаєш,
Люби ж собі, моє серце.
Чи з тебе сміявся?
Чи не люблю тебе щиро,
Чи не в тебе вдався,
Чи я ж тобі не вродливий?
Сміється, кепкує,
Надо мною, сиротою.
Дівчина шанує,
Багатого губатого.
А зо мною зострінуться-
Мов недобачають,
Його люди знають,
Добре тому багатому,
За морем блукає.
А моя десь, ледащиця,
Колоски збирає,
В того доля ходить полем,
А нема де дітись.
Утопився б - тяжко жити,
Щоб не нудить світом,
Утопився б молоденький,
Хоч згори та в воду.
Нема куди прихилиться -
Сироті без роду.
Тяжко- важко в світі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487160
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.03.2014
автор: Т.Щирий