Прищавить вітер на тополі
до краплі випите тепло,
і кане в безвість поневолі
усе, що в осінь перейшло.
І тінь, і тлінь очей бездонних,
і піт холодний на чоло,
хоч не злічить ночей безсонних,
а їх – неначе не було.
За словоспівом словоплачем
струна озветься і замре...
Лиш ворон за вікном прокряче,
що він ніколи не умре.
Створено (3. 12. 2003), 17. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 41
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487137
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.03.2014
автор: Т. Василько