Твоя молодість - твоя хронічна хвороба
Успіх твій ненароком, з першої спроби
Твоя остання угода, вона бездоганна
І її кров насичена гормонами кохання
Твоя денна дистанція розміром у марафон
Твоя зйомна кімната і мобільний телефон
Здається, що для турботи немає причин
Дев’ятнадцять, двадцять, двадцять один
Замкнені двері, наштовхуєшся на них ідучи
Навколо ці злодії, які не продають ключі
Вночі, від дверей, що не піддаються силі
Лиш не мовчи і не роби, що тобі говорили
Бо замкнені двері не піддаються словам
І не впустять тебе, коли ти будеш сам
Не впустять тебе, коли пуститься злива
Розумні, упевнені у собі і щасливі
Можеш навіть не говорити мені своє ім’я
Випадковий аноніме, я знаю, що ти - це я
Благаю, не дивися на мене немов з висоти
Немов ти ще не знаєш, що я - це ти
І твоя молодість - колодязь свіжої води
І твої сади приносять перші плоди...
І твої мости руйнують бурхливі хвилі
І вітер приносить квіти до твоєї могили
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487080
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: ura0701