Два сусіди мирно жили,
Сад, город – межа в межу.
Їли борщ, горілку пили –
По сто грам, для куражу.
Риболовля, полювання,
Разом на шашлик гайда!
Так до вечора ізрання –
Друзі не розлий вода!
Та сподобалась Івану
Жінка друга Василя –
Василина. Як дурману
Він обпився. «Ні, моя
Василина мусить бути!» –
Так собі постановив.
Дружбу вирішив забути,
План підступний розробив.
Поки Вася на роботі,
У сусідоньки Іван
«Зависає»: то на плоті,
То на кухні – як тарган,
Не позбудешся! Цілує,
Компліменти шепотить,
Перспективи їй малює,
Як у щасті будуть жить.
Василина геть здуріла,
Вірить Ваньчиним словам,
Ніби янгола уздріла!
Ох, і клятий той Іван!
Раз Васько прийшов з роботи,
А на ліжку – ліпший друг
«Пре» дружину! «Вася, что ты,
Мы ж соседи! Ну, без рук!
По согласью! Василина
Референдум провела
И ко мне со всей скотиной
Вместе с хатой отошла».
Хоч Василь наш не з лякливих,
Та сповідує закон,
Референдумів зрадливих
Він не знає лексикон.
Що робити? В псячій буді
Жити, поки «друг» Іван
З Василиною у блуді
Тертиме його диван?
Ванька ж не дає проходу:
«Обижаешься? А зря!
Я с тобой в огонь и в воду!
Мы же лучшие друзья!»
Взяв тоді Василь ломаку –
Вітром здуло «дружбана»!
Василину попід ср…ку
Вигнав. Вийшла їй мана,
Та запізно… Не потрібна
Вже Івану – без зусиль.
Попідтинню плаче, бідна…
Може, й зжалиться Василь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486913
Рубрика: Співомовка
дата надходження 20.03.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)