Вечір похмурий, лиш дощ за вікном...
Знову самотньо сиджу за столом.
Тиша і муза - це дві подруги вірні.
Мої думки, як завжди, їм покірні...
Дощ, пізній гість, сумно проситься в гості.
Але мій дім - це мій замкнутий простір.
Мої думки - моя воля шалена!
Знову з тобою примчали до мене...
Ах, я згадала ту ніч надзвичайну...
Кімнату твою: невеличку й охайну.
Домашнє вино: міцне, гіркувате...
Наше кохання... палке та крилате...
Двері закриті від світу усього...
Вдвох ми з тобою. І більше нічого...
Очі-смарагди... у них потонула.
Рай на землі я тоді осягнула...
Нестримні, гарячі, палкі поцілунки
Лишали на наших тілах візерунки...
Кров вирувала потоком у скронях...
Ніжність і ласка у наших долонях...
Ніч пролетіла для нас в одну мить...
Любий, сумую... і серце щемить.
Спогадам своїм я мушу коритись.
Хочу тобою, мов ковдрою, вкритись...
20.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486903
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.03.2014
автор: Богданочка