Моя ти мово сиротинна!
Ну за які такі гріхи
Тебе плюндрують? Безневинна,
Наругу терпиш вже віки.
Рідкі обранці тебе пестять,
Ще вільно дихаєш в селі -
Чому ж запроданці безчестять?
Чи ти не на своїй землі?
Чом містянин тебе не знає?
Чому соромиться розмов?-
А світ перлиною вважає
Посеред сотень різних мов!
Не боячися кари Неба,
Затюканий дрібний ханжа
Геть відрікається від тебе,
Соромиться, немов бомжа.
На жаль, це масові моменти -
Утрата пам'яті й ума,
Альцгеймера тяжких клієнтів
Не тисяча, не дві, а тьма!
Чому народові цілому
Так важко зберегти своє?
Отямтеся! Без мови - хто ми?
Якого племені ми є?
Із збірки "Душі несмілі первоцвіти"
2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486802
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.03.2014
автор: Світлана Моренець