Химеріє у морі перламутр...
Перламутри – у коралах,
Перламутри – в білих хмарах...
Перламутр – в усьому й скрізь,
Мов нема у світі й криз...
Перли́ться в морі чудо-перламутр.
На зорях теж жевріє перламутр…
А в повітрі – «пут»… та "пут",
Що загнав себе у кут…
Ти такому вже не вір,
Бо такому не до зір…
Осліплює зіниці перламутр…
Виблискує на сонці перламутр…
Перламутр – на автоматах,
Перламутр – в махрових матах
Перламутри – тут і… скрізь!
Під приціл, дивись, не лізь:
У серці нечестивців – перламутр…
Мигтить, неначе зайчик, перламутр…
Він на масках, окулярах…
Він у чільників у чварах…
На солдатових чоботях,
Бо така у них робота.
Яріє у злочинців перламутр!
Оманний скинь, солдате, перламутр!
Позбавляйся вічних пут,
То й не буде – «пут» та «пут»…
Перламутром встане сонце
Несподівано в віконце…
З весною хай зіллється перламутр!
19.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486761
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.03.2014
автор: Олекса Удайко