Віддати б пам'ять на потіху псам,
аби роздерли, не лишили й сліду!
Бо що на двох залишилося нам?-
Болючий спогад, не любов, а біди.
Забути б сон, що пропікає ніч,
кладе на плечі руки та жаліє...
Тебе одного серед ста облич
знаходить у пітьмі і так радіє.
Щоб голосом твоїм не мовили вірші,
щоб люди на Землі забули твої жарти!
Весняний хворий день щоб біг, щоби спішив,
лишаючи весні усі побиті карти.
У супереч вустам, не мовити ім'я,
забути, і колись ним сина не назвати.
Без перехресних значень - я більше не Твоя,
і тільки смертна пам'ять не хоче помирати.
18.03.2014 року
Н.К.О.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2014
автор: Катя Львівська