Поки ще не пізно – утікай,
Забирай свої слова і очі
І з мого, що тобі любе – забирай,
Лиш мені залиш мої спокійні ночі.
Поки світлий спогад – пам’ятай,
Миті, що були нам наче вічність
І в тих дивних днях не помирай
А даруй мені і далі ніжність.
Хай на відстані чи навіть в тих світах,
У яких ти так шукаєш щастя,
Ти приходь до мене хоч би в снах,
Сумна й неперевершено прекрасна.
Ти іди вже, ради тут нема,
Нарізно кохання відродиться,
Може ще зійде одна зоря,
Нам на двох вже нічим поділиться.
Поки ніч на дворі – відпускай,
Почуття для вільного польоту.
А на ранок ти мене не забувай
І кохай – хоча б на відстані кохай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2014
автор: Андрій Булакевич