Вікно думок розчахнуто у ніч
і ти у ньому, палко та осяжно
вогонь волосся палиш навсебіч
і вибухаєш барвами звитяжно.
Ти - мій ескіз, розмашисто-стрімкий.
Мій натюрморт на вигинах печалі.
Очей смарагд і поглядів струмки,
розбурхані по сяючій вуалі.
Тебе пишу. І сяє мастихін.
Ніч сипле жар на пересохлі очі.
Зірки об дах - я чую передзін.
Ти вся - портрет імбирової ночі.
У рамі Світу спрагла і німа
ти одягаєш погляди на себе.
Втягла у себе. Лишилась пітьма.
І всеосяжна у тобі потреба.
Шедевр скінчено. Я тебе долюбив.
На цьому пензлі багряна провина.
Музей потвор на тебе заробив,
моя аж надто чарівна картина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486343
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Невідомий Автор