Так довго тупцяла на місці,
Місила довго глину,
І, як вогню, жахалась Вісті...
Моя, моя провина.
Прости мені свідоцтво проти
Отця, і Духа, й Сина
Життям моїм. Сміялась: " Хто Ти?"
Моя, моя провина.
Тепер не весело, не смішно,
Благаю безупинно:
- Прости мене, зухвалу, грішну.
Моя, моя провина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48628
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.11.2007
автор: Cинеока