Перевернувся світ. Чи він конає
В тяжких судомах блуду та гріха?
Чи зовсім Бога в душах вже немає,
І Сатана на царство зазіха?
Як та орда, свої своїх грабують,
Стерв'ятниками хижо здобич рвуть,
Беззахисних ошукують, зомбують,
З усіх боків їх нагло тиснуть, мнуть.
Затоплює нас бруд з телеекранів,
З газет, журналів, кліпів та кіно,
Невігластво, життя в чаднім дурмані -
Як "світське" подається нам воно.
Як витримати серцю ріки крові,
Жорстокість, звірства, вбивства без кінця
Й дітей при цьому виховать в любові
До Бога, краю, чесного життя?
В хаосі цім себе б не загубити,
Не розчинитись в сірій суєті
Та вистоять, в бридоту не вступити,
Щоб потім не терзатись в каятті.
На Тебе, Боже, лиш надію маю,
Вже не за себе - за весь люд боюсь,
За діток, внуків, правнуків благаю
І вірю. І молюсь, молюсь, молюсь...
2009 р.
З моєї збірки
"Душі несмілі первоцвіти"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486222
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Світлана Моренець