4 Vogue

На  столі  4  Vogue,  а  в  кімнаті  під  диваном  ще  3,  але  в  жодному  з  них  я  так  і  не  знайшов  светра,  якого  хотів  зв’язати.  З  телефону  грає  Vampire  Weekend  «Finger  Back»,  хоча  мені  більше  подобається  «Ya  Hey».  Але  досить  про  журнали  моди  і  музику  яку  слухаю  останнім  часом.
Недавно  знову  захотів  створити  свій  блог,  але  подумав,  що  для  спершу  потрібно  набрати  у  свій  паблік  «штуку»  людей,  поступити  в  ПТУ  (так  –  так)  на  кравця  –  закрійника  і  пробити  собі  «стипуху».  Чому  кравець?  Ну,  а  для  чого  я  купую  Vogue?  Що  мені  робити  з  тисячами  журналами  Burda,  які  є  в  моєї  мами?  Правильно!  Надихати  себе  старим  і  сучасними,  а  далі  творити  щось  своє  під  музику  з  пластинок.  До  того  ж  в  мене  алергія  на  бутіки.  Не  знаю,  але  в  стилі  а  –  ля  Курт  Кобейн  мені  якось  комфортніше.
Коли  я  телефоную  до  Міккі  то  замість  її  чарівного  голосу  чую  рівномірні  гудки  і  розумію,  що  це  вже  finis.  Пушкін  тут  вже  не  заспокоює,  а  пані  Соківка  сміється  і  тикає  в  мене  пальцем.  Але  якщо  б  ми  зустрілись  в  Монреалі,  настала  б  моя  черга  тикати  в  неї  пальцем.  «Ти  була  права»,  -  ось  що  би  я  їй  сказав.
Я  більше  не  ношу  на  пальцях  різні  персні.  Не  те,  що  мені  набридло,  вони  привертають  забагто  уваги,  а  я  останнім  часом  став  більш  відлюдькуватим,  хоч  п’ю  з  друзями  більше,  ніж  колись  чи  ще  більше,  ніж  коли  пиячив  в  свої  14  –  16  років.  І  якщо  і  більшості  про  це  воліють  не  згадувати,  я  навпаки  часто  згадую.  Уявіть  собі,  всі,  що  обіцяли  дати  після  18  –  ти  вже  заміжні  і  бавлять  дітей,  пацани,  які  зарікалися  випивати  чи  там  дунути  до  16  –  ти,  а  деякі  унікали  до  21  –  го,  зараз  складають  серйозну  конкуренцію  40  –  ка  річним  алкашам.  Щодо  мене  і  моєї  пиятики,  то,  знаєте,  усвідомлення  того,  як  дорого  бухати  в  Дортмунді  і  того,  як  файно  все  заливається  тут,  в  Україні,  починаєш  поважати  тих,  хто  бухає  десь  на  лавці  в  парку,  а  не  зависає  в  клубах  чи  борделях  Карлсрухе.  
А  тим  часом  навушники  давно  вже  у  вухах,  L`One  «Салют  небесам»  і  я  топаю  під  дощем  нічним  селом.  Там  брешуть  собаки,  там  закриті  лавки,  а  ось  і  храм,  ще  трохи  до  ставка.  За  ставком  ліс.  Аромат  сосни  заспокоює,  твої  думки  впорядковані.  Тож  тепер  можна  йти  додому  під  The  Weeknd  «Tears  In  The  Rain».
А  знаєте,  до  біса  ці  журнали!  Читайте  газети!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486182
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2014
автор: Lord Black Jack