І небо голубе, і жити захотілось!
І сонце навмання зловило й обніма.
На мить забути все: життя заколосилось.
Іде, іде весна! Нехай горить зима!
Повітря ще одне. І цілісна країна.
Та паростки надій зарано обпеклись.
Мовчи! Впади! Проси! Допоки не руїна.
Допоки ще жива! Чи житимеш колись?!
Полинна гіркота - луною понад світом.
Порізана душа, де виросло крило.
О,як же пережить весну, а потім літо -
писати восени, як рік тому було?!
Моє перо летить. І думка шаленіє.
Не зрадити себе - ще сонце золоте.
Його не затулить непаперовим змієм,
як не закрить вуста писати "не про те"!
7 березня 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486121
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Надія Позняк