Я відриваю руку від серця
Словом впадуть на незайманість білого
Моїх стискань мегагерци
Вщент переповнених вірою
Я відриваю серце від пальців
Хтось одягає байдужість
Та не буває героїв вчорашніх
Як і смертей “минулих”
Скільки підрізаних крил
Скільки пташок непізнавших польоту
Хтось понад все їх любив
Серцем тепер пригорта лиш скорботу…
Там червоніють спогади кров’ю
Сльози дощем непролиті
Але вчорашніх немає героїв
Вічна вам пам’ять, із миром спочити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486060
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Марамі