Ми усі є трохи пророками.
Трохи відьми і трохи боги.
Та не віруєм в цілі високі ми,
І нам страшно податись в біги.
І легені у нас піврозвинені,
Бо не звикли ми дихать вповні.
І ховаємось:”Мо’ кому виннії? ”
Але це вже байдуже мені.
І коли б ми забули про публіку –
Слів людських шкутильгання рябе! –
Може, мали б не лиш дірку з бублика,
Може й ти поважав би себе?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486035
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Ніла Ревчук