Відвідала я смерековий край
І серце десь у горах загубила.
Яке ж то щастя – срібний водограй
Духмяний запах сіна ,полонина.
Я чую подих рідної землі,
Вдихаючи терпкий ковток повітря,
І так приємно на душі мені
І гомонять смереки в верховітті.
Не передати величі лісів,
І синіх гір карпатських загадковість.
Серця залишаться у краї цім ,
Душа співатиме в гуцульському полоні.
VІІ.1988
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486027
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: леся квіт