ти віддашся стихії вітрів, ти вже зовсім собі не належиш
замете тебе десь у світах чорнокоса туга
це не пекло й не рай, це чистилище, ти стала межи
життям і на себе кайдани сама ж одяга
я до тебе прийду, стану серед доріг
і покличу тоді, коли буде найбільша потреба
перейду дев'ять кіл, спокушуся на гріх
подарую комусь той квиток, що поверне до неба
охолоджу тебе, заморожу твій біль,
і нехай пропаде твоя істинно мука злощасна
хай забере тебе повелитель стихій,
в Атлантиду, яка тобі стане підвласна
владарюй там повік, холодами своїми орудуй,
бенкетуй, як волорадка темних розпусних ночей.
а як десь поміж тим вчуєш ноти знайомого голосу
просто не піднімай своїх чорних, як терен, очей
Помаранчева дівчинка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485991
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2014
автор: Помаранчева дівчинка