Здається збожеволів білий світ
Чи то все я можливо так наївна
Проживши стільки в мирі довгих літ
Для мене війна смерть, а не царівна!
Та що робить коли вона прийде?
Я візьму зброю, піду воювати
Мене не уряд в битву поведе
А лиш любов до України-мати
Скажіть но росіяни як це вам
Підтримувати ката та фашиста?
Ви вірите брехні, його казкам.
Підтримуєте ви моє убивство?
Як жити у країні що в крові,
В країні що не гребує вбивати?
Її клянуть народи й в молитві
Благають бога смерть вам дарувати.
Як жити у країні що бере
У матері її одну дитину?
Її на смерть в чужу землю веде
Путіну - зиск, а матері – могила.
Нехай загине може більше нас
У вас також загинуть ваші діти!
Для їх родин це горе, а для вас
Невже статистика лиш з назвою «убиті»?
Бендеровці, націоналісти для вас ми!
Нехай, та ви скажіть мені на милість
Чи хоч ви знаєте про кого мова йде?
Бо від трактовок ваших ми втомились!
Ми не залежні були й будемо
Нехай нам кров’ю треба заплатити
Наше розп’яття вам в душі ярмо
Вам крок до пекла, бо в нас будуть діти.
Ми встали всі боротись за своє
А вас у гості з нас ніхто не кликав
Вертайтеся туди звідки ви є
Бо в вас давно держава стала гнити
Спочатку дайте раду ви собі!
А ми без вас все розгребемо радо
Ми волю здобували в боротьбі,
А ви «учитесь как все делать надо»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485898
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2014
автор: Надія Маньковська