Моя рідненька, ніжна й дорога!
Мені так жаль, не часто я приходжу.
Ідуть роки і вже зима збіга,
А Твоя ласка квітне і в негожу.
Мені так жаль, що за усі роки
Так мало говорила, що люблю
Твою усмішку, очі і казки.
Тепер за Тебе Господа молю.
Ти над колискою навчала чуду -
Немає в світі важчої роботи.
Тепер любов цю берегти я буду,
Садитиму в ній паростки турботи.
Немає в світі більш миліш людини.
Ти більше сонця і ніжніша вітру.
Я мала щастя справжньої дитини.
Я вдячна Богу за цю долю світлу.
Моя матусе! Ти пробач. Бувала
Не зовсім із тобою справедлива.
Я знаю, мамо, Ти б усе віддала
Аби я була все життя щаслива!
Не стане слів, щоб виразити дяку
За все що Ти мене навчила.
Висловлюю я шану і повагу
Найкращій Жінці, що мене ростила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485703
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.03.2014
автор: Галина Кудринська