Закрились всі віконечка душі
і безнадійно опустились штори,
бо заліпило вуха від "лапші",
а очі просять темні щільні шори.
Сховатись! Щоб не бачити й не чуть
брехливий гавкіт псів біля корита.
У свій квітковий тихий рай втечу,
щоб осторонь гризню всю пережити.
Хіба щось змінить мій самотній гнів,
коли забув народ, з якого роду
він коренем? Оглух і онімів!
Населення ще є... Нема народу...
9 червня 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485435
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: Світлана Моренець