Побратиме, рідний брате,
як у бою згину,
Положи мені на груди
червону калину.
Нема волі споконвіку,
москаль нас мордує.
Хоче земленьки святої,
я му відвіную.
Відвіную рівно стільки,
стане на могилу.
Ще пізнає пес брехливий
козацькую силу.
А при цьому повіншую,
всиплю аж по вінця.
Буде знати москаль клятий
щедрість українця.
Ще й аркана си притупну
на вражій могилі.
Ще ми, брате, запануєм
на Вкраїні милій.
Святу сповідь я прийняв,
а як, брате, згину
Бери мою шаблю в руки
й борони країну.
Оксана Максимишин-Корабель
12 березня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485382
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.03.2014
автор: ОксМаксКорабель