Обман червоними нитками
прошив все тіло до кісток,
шумлять піони пелюстками,
а палець тисне на курок.
Роки спресовані у миті,
ще крок... І крик аж до весни, –
дощами зорі перемиті,
тумани виплакані в сни.
Нема такого криголама,
щоб кригу серця проламав,
я прокричав їй вслід: “Кохана!”, –
і в мить цю постріл пролунав.
* * *
Цей сон анонсом між рядками
на кожну думу в кожен день,
живу і маюся гадками
моїх неспіваних пісень.
Створено у 2004 році, м. Львів
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 42
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485361
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.03.2014
автор: Т. Василько