Як страшно жити на землі,
Як страшно діточок родити,
Бо поряд ходять люди злі,
Що можуть згвалтувать чи вбити.
Вони не хворі, не живі -
Вони примари сьогодення,
Які блукають по Москві,
Де у Кремлі живе натхнення -
Страшне і вбоге, юродиве,
Спотворене бажанням смерті,
Багате, ботексне, червиве,
І впевнене в своїм безсмерті.
Та день прийде, пітьма розтане,
І сонце розірве примару.
Народ прокинеться й повстане.
Нашле на гада Божу кару.
12 березня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485305
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Белка Владимировна