Як мало часу нам залишилось на двох.
Так мало подихів і поглядів у очі
І лиш твої уста цієї ночі,
Ще нас поєднують в солодких снах.
Як довго нам не бути поряд в снах,
Так довго, що зима здається миттю,
Що навіть погляд огортає люттю
І не зуміти втамувать печаль в очах.
Як мало рук твоїх тепер навкруг,
Ще тільки мить тому ми обіймались,
Ще постіль пам’ятає, як ми сподівались,
Що ціле ми, лишень розділене на двох.
Сумних пісень наслухатись пора!
Тремтить вербою, дочекатись мусить
І вірить серце – тіло клятву не порушить,
І в те, що будеш ти навік лишень моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485300
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Андрій Булакевич