Нею хворіють навіть безгрішні,
Нею грішать, в основному, кращі.
Оманливо підкравшись,
Стоїть за спиною великих умів.
Вона – там, де слава, успіх, досягнення,
Там, де поборені інші гріхи.
Коли у спочинку заслуженому
Людина чекає на Бога,
На благодать і восхвалення,
Ось тут і вона
Улесливо шепоче:
«Ти великий, найкращий, могутній,
Чесний, моральний, святий».
Після важкої праці
Чи відкритого бою
З ворогом … і з собою,
Де все зрозуміло –
«Ось це зло, я його борю»,
Перемога приходить,
Розслаблення.
Не ждеш
Підступності хижої
З самого дна людського,
З маленької чорної плямки,
На тлі загального вознесення,
На фоні радості
Зростає найтихіше
Лиходілля
В самій людині,
Її темне єство піднімає голову
І возсідає…
Перед нею безсилі найкращі,
І навіть ангел не встояв,
І так воно сталось…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485202
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Yana Тymur