***

Весна  ще  дика  і  ще  холодна.
Шевченку  двісті.
І  натовп  змінюється  в  колону  –  
Недобрі  вісті.
Бо  цідять  море  крізь  чорну  цятку,
Крізь  перший  постріл…
А  я  ще  вчора  купити  встигла
Новеньку  постіль.
Стелю  так  рівно  і  так  відразу,
Ще  й  заправляю.
Моє  коріння,  моя  образо,
Моя…  не  знаю.
Моя  свободо  (сказати  треба),
Моя  свободо,
Неначе  й  небо,  весняне  небо
Вже  є  в  народу,
А  снів  немає,  давно  немає  –
Саме  мовчання.
Воно  німує  і  обіймає,
Воно  –  востаннє.
Завмерла  брунька,  мовчить  коріння,
Немає  рими  –  
Жалі  розлиті  солоним  морем
Ген  аж  до  Криму.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485122
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Наталка Янушевич