***

А  з  рани  на  тілі,  червоної  та  на  білім,
Збігає  свобода  –  доріжка  липка  на  брук.
І  гусне  повітря,  погляди  обважніли,
І  так  би  здалася  хоч  пара,  а  вільних  рук.
Ну,  хто  там  кинув,  що  в  Києві  –  майдануті?
Нормальність-бо  ваша  –  агонія  жебраків.
Невже  не  нудить,  чому  вас  таки  не  нудить?
Брехня  і  безвихідь  обсіли  з  усіх  боків.
Замало  слів,  побитого  тіла  замало  -  
Усе  спалити,  не  вити  б  нам  серед  вовків.
Свобода  –  кисень,  а  з  нею    таке  займалось,
Що  в  кожнім  вирує  з  незримих  глибин  віків.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485117
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2014
автор: Наталка Янушевич