Погасають тіні ночі
в місячному сяйві,
бо в кохані зізнається
чебрець білій мальві.
Плющ зелений обіймає
стан гнучкий берізки,
і цілує безсоромно
темнії на тілі риски.
Вітер траву ніжно пестить
лагідно лоскоче,
теплом своїм зігріває
й ніжно щось шепоче.
А в ставку плакуча верба
миє довгі коси.
Виблискують діамантами
на листочках роси.
Клен закоханий чекає,
розкинувши крону,
коли вітами сплететься
з вербою до стону.
Ніч ясна заволоділа
небом і землею.
Все купається в любові
тілом і душею!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485096
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: TatyanaMir