І плачуть хмари в небесах
Під пісню флейти мовчазної,
Яка краса, яка ж краса
Віщує бурі в вись хмільної.
Струмок життя вже замерзає
В потоці часу, що горить.
Душа не знає — відчуває…
Настав кінець — зникає Мить!
Життєве дерево розквітле
Склонило крону до землі,
Шукає зниклий подих вітру
В глибиннім чистім кришталі.
Та є лиш там одне коріння —
Промерзле, немічне, заклякле.
Немає шансів на спасіння —
Крокує смерть у його чакри!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484985
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2014
автор: Silver Snow