Чи знайдеться в світі той геній,
Що міг би Тебе перевершити,
Красу слова Твого, простоту, прямоту,
Своїм віршуванням призменшити?
Сила, незламна сила волі.
Віра. Непідвладна долі.
Слово, залізне, глибоке, безкрає,
Наче горе людське,
Кінця-краю не має.
Поезія, що душевні рани заживляє,
Раба незрячого до світла, життя повертає.
Втілення Божого гніву,
Вона злу місця не лишає,
Вона його римою, до смерті,
Ямбом забиває.
Апогей мистецтва, творчості вершина,
Багатогранності талант,
Нації світило,
Той дороговказ, що вірний шлях покаже,
Провідна зоря, що на небі, вголос,
«Вкраїна» прокаже.
На зміну Тобі ніхто не прийде, я знаю,
Ношу Твою на себе не візьме, запевняю.
Тяжкий це хрест, любити таку Батьківщину,
Таку безпорадну, заплакану,
Безталанну дівчину.
Багато віршів складатимуть,
Та місця Твого не заступатимуть.
Багато ще говоритимуть, присягатимуться,
В Каневі, на могилі твоїй будуть клястися…
Не мають вони до тебе співчуття,
Не відчувають в душах каяття,
Краще б від сорому розверталися,
Подалі від землі тієї святої, геть забиралися,
Занадто легко їм
«Кобзар» твій читається…
O sancta simplicitas!
Хворост у багаття підкидають,
Україну власну, рідну,
З набожністю палять, палять,
А самі до Тебе промовляють, молять,
Спасіння у неспокої шукають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484783
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.03.2014
автор: Ежен