Я вже не та, здається, я змінилась
Чи просто це мені здається,може й так
Здається, я в двох стінах загубилась
Але раніше я не помічала цих ознак.
Здається, я самотня. Ні, не правда!
Сама себе накручую, цькую
Здається, я втекла б зі швидкістю гепарда
Та все ж, завмерши на одному місці, я стою.
Сплітає день, ховає сонце, небо
Та сама ніч, та місячна царівна
Здається, божеволію від тебе
Здається, мені глибоко все рівно
Безглузді думки, невиче́рпні фрази
Та звідкіля взялись ви? Припиніть!
Чому не розігнала вас одразу?
Геть! Забирайтесь! Досить цих жахіть!
Ви робите ще гірше, задля чого?
Здається, я безсила…Хоча ні!
Ховаюся, тікаю від будь-чого
Страждаю від усякою дурні.
Ні-ні,що ж я таке говорю!
Здається,тиша зараз-це найкращий друг.
Я промовчу, засну, не договорю
Мовчання- кращий засіб від недуг.
Здається, це все сон,
Здається, це реальність
Це ти? Чи це ілюзія, міраж?
Це мрія, це обмежена банальність
Шкода…я вже була ввійшла в кураж.
Прийди до мене знову в сні, благаю
Хоч не вживу, та доторкнусь, почую
Здається, тихо плачу я з відчаю
Здається, болю й страху вже ніколи не відчую
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2014
автор: Tina Volnikova