Живеш в моїх венах ще й досі
заходиш в сліпі сновидіння
вже, слава богу не осінь
з надією вже, не осіння...
Краєчком слуху за літом,
звична, ранішня кава,
можу вже бачити світло
час, штопає рани.
Бувала я твоєю тінню
зливалась якось підсвідомо
здавалось, поряд божевілля,
та душу відродило Слово...
Вже сіра біль на дні осіла
замУлила розбиту чашу
на кораблі своєму плИла
до тебе я, в своєму часі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484692
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: owl silence