Здал́еку, в небі, сірі літаки
Мов зграя диких в́оронів летіли
Небесну заповняючи блакить
Хрести на кожнім чорно майоріли.
Все порохом пропахло у селі
До одного усіх людей скликали
Дорослі діток перш усе взяли
Та в ліс ховатись хутко повтікали.
А хто лишивсь – позабирали німці
Що тішилися, граючись з життям
Від мала до велика поодинці
Передавали в руки палачам.
Утікачів розшукували в лісі
Натрапили на мати та малу
Дитину був наказ повісить
Лиш матір залишити… півживу.
Розвіявся по світу лютий страх
По вулицям гуляло всюди горе
У кожного гніздилось по хатах
До кожного заглянуло в комору.
У кожній хаті болем ріки сліз
Життя згасають наче сірники
Вітрами виє повний фаталізм
Коли тіла загиблих…в смітники...
Ми перемогу вибороли кров’ю
За честь та долю рідної землі
Роки закарбували мармурові
У пам’ять всіх полишених в імлі.
До Вічного вогню щороку квіти
В пошану вам, Героям Перемоги
Ми вдячні вам і вдячні наші діти
За вашу мужність кланяємось в ноги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484674
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: Анна Кукурика