Кріпачка Ликера Полусмак відіграла в житті Тараса Шевченка
воістину фатальну роль...
Було їй тільки дев’ятнадцять.
Така непевна, молода…
Поет звичайно закохався,
Та так, що шлюб пропонував!
З кріпацтва викупив кріпачку,
Зацілував, задарував,
Такі собі малі дрібнички,
За юний той дівочий шал.
Найняв учИтеля манерів,
Її до себе дотягнуть…
За сорок вже… Останні двері
До щастя… То нелегка путь!
А те дівча – чим завинИло?
З учителем Тарас застав…
Занило серце, заболіло…
Від юної – чого чекав?
Велів він друзям відділити
Одежу, хату і ключі
І на очах її – спалити!
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
…Так тягнуться до тебе віти…
Поки твоя, поки люблю
Зберу у серці самоцвіти.
І жодний спомин не спалю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2014
автор: Ірина Лівобережна