А я не хочу розкоші святої.
Лиш тільки погляд твій побачити хоч раз.
Щоб ти вернувсь наступною весною
І щоб на світі зупинився час.
І щоб торкнутись до твого смішного
До найріднішого твого чола.
Яким ти був! Такого неземного
Ще не носила матінка-земля.
Ти найріднішим був. Ти був, і ним зостався.
На світі, знаєш, люди дуже злі.
А я ніколи нізащо не здамся!
Таких, як ти, не буде на землі.
Які гріхи тебе до Них забрали?
У мене серце вже відчутно розрива.
Твоя утрата - найстрашніша кара.
Про це знав Бог, але не відкривав.
Твоя утрата - то утрата серця.
І дихати нелегко. Й далі жить.
Ти вже на небі, тож, прошу, не сердься.
Коли душа уже померла й не болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484604
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2014
автор: Тетяна Хвильова