Гей ви, конi, рижi конi,
і куди нас занесло?! –
Тут, на дикому осоннi,
геть давно все вiдцвiло.
Я ж люблю, щоб трави в пояс,
в травах поралась весна,
там я хочу чути голос
молодого цвіркуна.
Гей ви, конi, рижi конi!
Ви несіть мене, несiть,
де на стиглім неба лоні
Мiсяць жовтий, наче мiдь.
Там вберу я чисту свиту,
проклену блакитний рай,
там я крикну всьому свiту:
ти, безсовiсний, прощай!
Не згребти того в долоні,
що без нас вже відцвіло. –
Гей ви, конi, рижi конi,
i куди нас занесло?!
Створено 30. 01. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2014
автор: Т. Василько