Україну - як жінку люблю.
Не за хрест, не за зірку. Як жінку.
На розпутті в дорогах гублюсь
Батьківщини нової сторінки.
Кобзарем на розпутті спинивсь –
Дослухайтесь, до слова охочі,
Біль відчуйте живої струни –
Українцем дивитимусь в очі.
Поклик серця і сповідь співця
У рядки віршові заплітаю:
Батьківщина – одна, Україна – одна.
«Жити – як?» - у чужих не спитаю.
Слов*янин, я за Київ, за Русь!
І мій біль – від коріння, від предків.
Хай умру – до живих повернусь
Шитвом віршів і спалених нервів.
Україно! За тебе молюсь,
Хоч літам моїм час на обжинки…
Я життя так, як жінку люблю:
Не за хрест, не за зірку – як жінку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484579
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2014
автор: Михайло Нізовцов