ТИ в пустелі піщинка,
У серці чиємусь маленький закуток,
Держави своєї мізерна людинка,
І мами єдиний смуток.
Куди ж тобі нині, куди прямувати.
Побути одному, у дома в кімнаті,
Чи йти, щоб боротись, щоб захищати.
Та лиш не вбивати, своїх не вбивати.
Якби ж тобі дали волі ще більше,
І дарували вибір, забути.
На що б ти згодився, куди би пішов,
А ти ще дитина, а як же Крути?
Хіба не такі йшли, хіба не вмирали,
Героями нині їх називали.
Та людям не треба більше героїв,
Живіть краще любі, вже досить нам крові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484354
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Іванка Костів