Життя - сон, кохання - ілюзія.
Все навколо - чиясь безглузда гра.
Немає еволюції, це лише корозія.
Розумію, що мій палац - лише нора.
Солодка кава? Ні, гіркий чай,
Як отрута, розтікається по венам.
Гріюсь вогнем пекла. Де мій рай?
Я один в залі, пустує стара сцена.
Так пусто, так тихо - моя вина.
Холодне вино, як кров, на вустах.
І легені давить бетонна стіна.
Та я, вже десь загубив свій страх.
Ледь чутно голодні гудки годин,
Що розбивають навпіл мою нору.
Чи є хтось по ту сторону картин?
Чи я один граю в цю безглузду гру?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484330
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Sep Ventus